Моя перша вагітність
перша вагітність - Це завжди непередбачувано і незрозуміло, що б там не казали рідні і не радили подруги. Коли жінка сама стає вагітною, ці ні на що не схожі відчуття кожен день дарують нові емоції і почуття.
Для мене перша вагітність була абсолютною несподіванкою, до якої я зовсім виявилася не готова. Та й заміж збиралася трохи пізніше. Але кілька днів поганого самопочуття, запаморочення і нудоти все ж змусили купити тест на вагітність. Результат виявився несподівано позитивним. Спочатку якось не дуже вірилося, потім була паніка, після початку якось усвідомлювати те, що сталося, і зібралася на УЗД, для більшого підтвердження. І тільки нинішній чоловік, а на той момент хлопець, був на сьомому небі від щастя. Він давно мріяв про дитину.
Далі почалися найважчі тижні і місяці.
Оскільки у мене був страшний токсикоз. Десь до середини шостого місяця я самостійно практично нікуди не виходила, оскільки було страшно, що впаду десь в непритомність, чоловік навіть в магазин за хлібом супроводжував. Причому кілька разів я все-таки непритомніла, але, слава богу, будинки, один раз так впала у ванній, що потім тиждень ходила з шишкою на лобі. По місту в маршрутних таксі пересувалася теж насилу, через кожні дві-три зупинки виходила, дихала свіжим повітрям, а потім сідала в наступне і рухалася далі.
Ще дратували ці вічні аналізи
Аналізи чомусь треба було здавати величезна кількість. Щомісяця доводилося вистоювати черги, і тягатися з баночками в поліклініку, а ще терпіти постійні забір крові. І це зважаючи на те, що крові я боюся дитинства, і саме під час вагітності мені брали в перший раз кров з вени. Чоловік потім ще пів години откачивал)
А потім почула перші рухи дитини.
Неможливо описати, наскільки це було приємно і скільки викликало ніжності, захоплення. Пізніше тільки і чекала моменту, коли ж моє маленьке щастя знову нагадає про себе.
Останні місяці пройшли спокійніше, але «дзеркальна хвороба» нагадувала про себе, живіт не давав спокійно спати вночі, та й чоботи одягнути самостійно не представлялося можливим. А ще було дивно підходити до дзеркала і бачити себе кожен раз не стройненькой панянкою, а дамочки з величезним животом.
Але тривало все це, як і годиться, дев'ять місяців, точніше вісім з половиною в моєму випадку, і на світ народився мій улюблений хлопчик. Але це вже зовсім інша історія ...
Схожі записи: