Природні пологи «так що другу дитину народжувати легше? Моя розповідь про других пологах з фото звичайно ж як же без них)))
переваги: біль швидко забувається, відновлення організму йде швидше, менш травматично для мами, простіше налагодити гв
недоліки: доведеться потерпіти біль, ризик травми для дитини, у кесарева їх більше
Надалі через це у нас були проблеми в психофізичному розвитку. Було невелике відставання - лежали в лікарні, пили постійно ліки, робили масажі. Багато чого ще довелося пройти. Зараз сину вчиться в першому класі, і вчиться добре, вчителі його хвалять. Але ось фізичне його розвиток трохи поступається одноліткам, бігає погано, не вміє кататися на велосипеді і т.д.
Тому чекаючи другої дитини, мені було про що переживати. Друга вагітність протікала спокійно, на відміну від першої - без токсикозу. У 30 тижнів у мене з'явилися набряки, але я їх швидко вилікувала, відрегулювати обсяг споживаної мною рідини.
Найбільше я переживала за свій вузький таз, а мій дільничний акушер-гінеколог так до кінця і не вирішила, сама я буду народжувати чи буде кесарів розтин.
У 39 тижнів мені зробили скринінг, і він показав якісь складнощі з кровотоком мого крихти, а також пуповину в області шиї. Це звичайно ж, м'яко кажучи, змусило мене хвилюватися. Лікар написала направлення на обстеження до міського пологового будинку, з подальшою госпіталізацією. Але там після процедури КТГ мене відпустили додому з миром. Іди каже, що не мороч собі і нам голову, все нормально в тебе, чекай 40 тижнів. Але постійте-ка, як так нормально? Це зараз нормально, а через годину, через день може статися все що завгодно - повернеться мій бебі невдало, пуповина міцніше стягне горлечко і ... страшно було й уявити, що могло б статися. На мій погляд, медичний персонал пологового будинку поставився до моєї проблеми дещо халатно.
Але слава Богу, все обійшлося. Термін підійшов до 40 тижнях, а бебі навіть і не збирався вибиратися на білий світ. Було дуже тяжко, живіт був великий, ще більше, ніж з першою дитиною. У пологовий будинок мене класти так ніхто і не збирався, а мені дуже хотілося бути під наглядом. А ще більше хотілося консультації грамотного лікаря, який точно міг би мені сказати, чи здатна я сама народити здорову дитину або щоб уникнути ризику його травми краще готуватися до кесаревого розтину.
Такого лікаря мені знайшли друзі. Вона працює не в міському пологовому будинку, а в обласному, і потрапити туди можна тільки за показаннями. Прийшла до неї на консультацію, вона, оглянувши мене, відразу сказала все, що я не могла добитися від всіх попередніх своїх лікарів. З огляду на вагу при народженні мого першого сина, лікар впевнено сказала, що другий плід більший, але я зможу його народити сама. Мене це дуже потішило, я заспокоїлася. Доктор відпустила мене і звеліла з'явитися через два дня з речами. Ура!
Я настільки була спокійною і затишною, що не помічала навіть провісників пологів. Наближалася Пасха, я поїхала за покупками, щоб зробити паски. На зворотній дорозі, на півдорозі у мене задимився розширювальний бочок в машині, встала посеред дороги в годину пік. Час чекала чоловіка. Але навіть це нітрохи не змусило мене нервувати) Настільки я була умиротворена.
До пізньої ночі я провозилася з пасками, відчувала лише невеликий дискомфорт внизу живота, але не вважала це симптом найближчим передвісником пологів, втомлена і задоволена лягла спати.
На ранок з великим задоволенням підкріпившись пасочки, зібрала всі речі і з чоловіком ми поїхали в пологовий будинок до призначеного часу. При цьому ніяких нових симптомів я не відчувала і мені вже не вірилося, що я взагалі, коли ні будь почну народжувати.
По приїзду мене оглянула моя лікар, сказала, що у мене вже розкриття в 2 пальця! Що пора народжувати! Мене охопила радість, а й легке хвилювання - цей довгоочікуваний день вже настав, все ось-ось здійсниться ... Схвильована, я віддала чоловікові речі і відправила його додому.
А далі все за планом - сама «приємна» процедура під назвою клізма, після неї живіт здавалося збільшився ще в два рази, причому мед сестра звеліла потерпіти, і як можна довше не робити свою велику справу ... Але воно було настільки велике, що терпіти було ну ніяк неможливо ...
Після півгодинного перебування в сартіре, ретельно вимивши, мене тут же підняли в пологове відділення. Там теж все відбувалося дуже оперативно, зняття КТГ, прокол міхура і видавлювання навколоплідних вод - досить болюча процедура, бррр ... Як згадаєш ... Після всіх цих процедур мені поставили крапельницю з препаратом, який пришвидшує родову діяльність і залишили лежати і балдеть, поки ...
Я сподівалася, мої другі пологи виявляться більш легкими і швидкими - перші тривали 6 годин. Найважчим моментом в перших пологах були сутички, потуги ж для мене взагалі виявилися безболісними. Зараз я розумію, що швидше за все тоді вплинув медикаментозний сон, так як мені поставили його вже при сильних сутичках, коли не було ніяких сил вже їх терпіти. І це було дуже правильне рішення, тому що після введення цього препарату я провалилася в якийсь півсон і ніякого болю я більше не зазнала. Прочухалися я від починалися потуг, які не супроводжувалися взагалі ніякої болем. І мені було не зрозуміло, чому деякі кажуть, що потуги - це боляче.
Зате в другі пологи я відчула цю БІЛЬ по повній програмі. Просто цей самий медикаментозний сон мені поставили чогось вже тоді, коли я ще не відчувала сильні перейми. Незважаючи на моє прохання зробити це пізніше, коли біль буде вже сильна, мені відмовили, сказали, що так потрібно. Пам'ятаючи, що його дія розсіюється приблизно через годину, я боялася, що зараз воно розсіється якраз на піку «кайфу». Так і вийшло.
Поступово я відчула, як сутички повертаються з більшою силою, навіщо, ну НАВІЩО було ставити це наркоз ні туди, ні сюди? Краще взагалі б нічого не ставили. Але ця "схваточная" біль мені була вже знайома і зціпивши зуби, я максимально розслабившись терпіла її, думаючи, що це найболючіше, що мене чекає ... Ха! Та ба було ...
Сутички нікуди не поділися, а додалася до них ще і нова, досі незнайома біль від потуг. Почуття жахливого розпирання, ніби тебе зараз просто розірве. Ніякими словами не передати мої муки, моє здивування в цей момент - звідки ця страшна ще одна біль? Адже 1 раз її не було. Не знаю скільки я так корчилася, і коли заходила лікар або медсестра, я кожен раз з надією думала, що мене зараз перекладуть з звичайному ліжку на пологову, але вони говорили «поки рано, лежи поки і не тужся», а що не тужитися то , воно саме пре зі страшною силою.
ліжко довгих мук
Я думала кінець ніколи вже не настане, але немає, мені допомогли перелягти на пологову ліжко і там мої муки продовжилися, але тривали вони вже не довго. Мене спочатку просили тужитися - це скільки завгодно! А ось коли стали просити не тужитися у мене нічого не виходило (в перші пологи я все виконувала точно, як мені говорили, у мене виходило стримати потуги). Я намагалася, але дитина йшла з такою силою, що я була не в змозі його зупинити ... Ще через пару непотрібних прохань медичного персоналу «Не тужитися, а то порвеш», лікар з усмішкою вимовила - «ну ладно, продовжуй вже тоді, раз підлогу голови вже витужіла ». І через дві потуги з'явився мій синок, який нагадав мені грушку - такий він був щокатий.
ліжко швидких мук
«Міцний хлопець», - сказала акушерка, «Уявляєш, вага 3930, зріст 53 см, 38 см голова! Великий, з огляду на ще, що дитина розміром з маму! », - Додала лікар. Мій зріст 154 см, а вага до пологів 48 кг. Сама від себе не очікувала, що зможу народити такого здорованя, та ще без розривів! А найголовніше без травми дитини! Єдине маленька пензлик в голові, але вона тут же почала розсмоктуватися. УЗД показало через місяць, що від неї не залишилося і сліду.
Трохи пізніше наша палата повністю заповнилася мамашка, а на ранок нам принесли дітей. Тільки циганці не принесли, її двійня лежала в реанімації. Свого синочка я назвала Андрюшкой, як тільки я його приклала у грудях - він відразу ж вчепився, як ніби тільки цього й чекав.
Коротше в палаті у нас стало весело - крик, шум, пелюшки ... І тільки циганки нашої було все дарма, вона три дні, поки її діти були в реанімації, лежала і хропів). А коли прокидалася - раз у раз стогнала і ахала від болю в животі. Ми теж страждали, особливо після уколів, що скорочують матку - це теж дуже боляче, майже як сильні перейми. А тут ще дитина у тебе на руках. Загалом, заздрили ми нашої циганці ой-ой-ой як ...
На 4 добу їй принесли одну дочку, «ох, краще б ти спала», думали ми з дівчатами. У палаті стало ще веселіше. Потім їй принесли ще й сина, про Бог мій, що ж тепер буде? У тісній палаті в цілому 9 чоловік. Але незабаром нашу циганку з дітьми перевели в окрему палату, так як у неї двійня. Фууухх, повітря після її відходу став як то особливо свіжий)))
На п'яту добу виписали і нас. Ура, все закінчилося, додому!
Що я можу сказати, другої дитини особисто мені було народжувати ані трохи не легше, а лише болючіше! Може тому що він був майже на 500 грам важче, не знаю.
Хочу порадити дівчатками, яким скоро доведеться народжувати своїх малюків - домовлятися заздалегідь з лікарем чи ні - справа ваша, але якщо ви нервуєте, вас щось турбує, то краще домовтеся заздалегідь з обраним лікарем. Обговоріть з ним заздалегідь всі нюанси, так ви будете набагато спокійніше і пологи пройдуть легше! Чесне слово.
На цьому я закінчила свою поему, бажаю вам і вашим малюкам здоров'я!