Моя третя вагітність і пологи 3 вагітність і пологи на vagitna
Розповіді про пологи → моя третя вагітність і пологи
У мене вже було двоє дітей. Син 9 років і дочка 4 місяці. Про свою вагітність я здогадувалася, бо чоловік дуже хотів ще одну дитинку і швидше, і дуже старався його робити, а я після другої вагітності так нудьгувала по животику, з цього незвичайного стану, перебування в якомусь особливому світі, що ні опиралася і повністю піддалася чоловікові.
Навіть не знай, хто хотів більше дитини, я або він)))
Не буду описувати перші походи в ЖК, перші узі, але вагітність у мене протікала не гладко. Були постійні загрози переривання, болі внизу живота, всю вагітність на закріплюють таблетках, дюфастон, а потім і гініпрал. Але аналізи завжди були ідеальні, всі узі і скрининги відмінні.
На другому узі мені сказали стать - хлопчик. Я дуже хотіла дівчинку, хотіла дочок-погодок, і до кінця вагітності сподівалася, що узі помилилося.)))
На 32-му тижні у мене дуже сильно заболів живіт, викликали швидку, повезли в пологовий будинок, але так як чоловік не встиг зробити флюорографію, привезли в інфекційний. Мені було по фіг, треба було просто дізнатися як там ідуть справи. Там мене оглянули, сказали що приводу для госпіталізації вони не бачать, тим більше немає місць, тільки в коридорі, та й на той момент болю вже пройшли і я вирішила повертатися додому.
Пішла до чергових акушерок та кажу, покличте лікаря, у мене перейми, а вони, щось по тобі не видно, посидь тут з нами хвилин 15, ми подивимося, а потім якщо що позовом. А у мене як рукою все зняло, нічого не боліло, поки у них сиділа, але на моє щастя прийшла лікар на обхід і вони попросили мене подивитися. Було вже 4см відкриття. Сказала на клізму і в роділку. Ох, як я занервувала, побігла збирати речі, на клізму, сутички почали вже частішати і ставали болючіше, але все одно терпимо. З відділення патології вагітних я йшла з посмішкою на обличчі, і з такою ж посмішкою зайшла в передпологову)))
У передпологовій вже були 2 дівчинки, одна мовчала, інша голосно стогнала і переходила на крик, потім її знудило, коротше картина була жахлива. Я ж ходила туди-сюди з посмішкою, вони на мене з заздрістю поглядали, на що я їм сказала, що це тільки початок, і скоро я так само буду підвивати.
У роділку я прийшла о 11:20, розкриття було 5-6 см, сутички були через кожні 4 хвилини, вистачало часу відпочивати. Мені проткнули міхур і тут понеслася веселуха, я почала підвивати. Першу дівчинку повели народжувати, друга наполегливо мовчала, хоч і було у неї вже 8см. Я все продовжувала ходити по палаті, часто ходила в туалет, мене це відволікало. Ось уже й другу повели народжувати, запищав і її малюк. Пост лікаря був там же в передпологовій, так що вона завжди перебувала поруч і заспокоювала мене, і говорила так ласкаво, Оленка, дихай, дихай, спокійніше! Це реально заспокоювало. сутички були вже кожні 2 хвилини. Я підходила до раковини і вмивалася і споліскувати рот після кожної сутички, пити не дозволили, сказали може нудити. О 13:00 лікар знову мене подивилася, було так само 5-6см (((Я засмутилася, думала, що вже 8-9 десь. Лікар прийняла рішення стимулювати окситоцином і поставила мені крапельницю, тепер я вже не могла вставати. Відразу почалися болючі перейми, дихання не допомагало і я завила ууууууууу УУУУУ УУУУУ. Мені самій було смішно, що я вою як вовчиця. мене всю розривало зсередини і хвилин через 15 я попросила мене подивитися, було 9см розкриття. Лікар сказала йти на крісло, т. до пологи треті і можу народити в будь-який момент, ну це мені і треба було. Лягла я на крісло і почали тужиться, я ніяк не могла це зробити, ну не виходило у мене, надувала щоки, вигинала спину, мені було дуже боляче. і я попросила говорити мені коли потрібно тужитися, тому що через біль я не могла визначити де сутичка, а де просто біль. Лікар і акушерка мені попалися дуже хороші, вони допомагали як могли, підказували, дали намочену ватку, щоб я промаківающімі губи, т.к пити дуже сильно хотілося. я так голосно дихала, УФ-УФ-уф, лікарі сміялися наді мною, що ти пихкаєш як паровоз))) Тужілісь ми довго, я навіть втратила лік часу, годинник був поза полем моїх очей . І ось я відчула, як головка встала туди, куди треба, тому що мене почало тужити мимоволі. Лікар мені кричить. НЕ тужся, а я і не стараюся, шепочу їм, що він сам лізе, це не я. І тут я услишла плач, вийшла головка, мені кажуть, тужся, вийшли плічка (в попередні пологи мені потрібно було витужіть тільки головку, а тільце саме вислизала з мене, а тут мені довелося витужівать і плечики, і позиками, і попку і навіть ніжки .) Уфффффф, яке ж полегшення було, коли мій синочок повністю вийшов з мене і я заридала, це було само собою, я не контролювала свій плач, просто ридала, а мені говорили, не лякай дитину, ми ще пуповину НЕ перерізали. Народила послід, полізли дивитися розриви, а вже так не хотілося, щоб туди залазили, там все боліло і горіло. Подивилися розриви, їх слава Богу не було. Тут вимірюють мого хлопчика, чую 4370г, 56см. Ух ти, який великий, потім я зрозуміла, чому я так довго його витужівать.
Найболючіші сутички були з 12 години. Це були мої сами швидкі пологи. Лежачи на столі, вже після пологів я думала, як же я рада, що це мої останні пологи, що більше не треба все це переживати. Але на наступний день вже сумувала, що цього більше мені не пережити (((