Майдан моїми очима або чому другий майдан став успішніше першого
Нагадаю, що тоді Верховна Рада з подачі депутатів-регіоналів Ківалова і Колесніченка прийняла закон про незначне, майже мікроскопічному розширенні прав української мови.
Після цього опозиція закликала українців до акцій протесту. Всі ці протести, що проходили біля Українського дому на Європейській площі в Києві, закінчилися нічим: трохи поштовхалися з «Беркутом», під час яких опозиція і міліція влаштували невеликі атаки один на одного з обопільним застосуванням газових балончиків. Опозиційні депутати, які оголосили голодування на знак протесту проти мовного закону, закінчили її через кілька днів. Російськомовні кияни поставилися до акцій байдуже. Загалом, повний провал.
Пам'ятаю і початок бойових зіткнень правосеков з «Беркутом» на Грушевського. Після них, на наступний день я зайшов в найближчий магазин і побачив двох беркутівців, щось купували. У молодого лейтенанта на одному з погонів не було зірочки. Я зрозумів, що він брав участь у «заваруха». Розговорився з ними. Виявилося, що вони з кримського «Беркута». Правосекі спалили їм тоді автобус з їхніми речами. Банкова не дозволяла їм відповідати радикалам. Вони просто повинні були мовчки оборонятися. «Так ми б їх за півгодини розігнали б, але у нас не було наказу», - сказав мені лейтенант. «Беркут» майже не годували. «Нам тільки пару раз привезли чаю і по бутеброди з салом».
Ми якось з хлопцями з однієї з київських антифашистських організацій стали роздавати георгіївські стрічки «Беркуту». Так беркутівці стали їх пов'язувати на свої щити.
